Українські паракаратисти в Лінці: стабільність та сюрприз

Дата публікації 14.11.2016

Український гімн на чемпіонаті світу 2016 року з карате пролунав у комплексі TipsArena Linz єдиний раз: в останній день, коли проходили фінали в змаганнях паракаратистів. У фінальному двобої в категорії «ката на візках, жінки» зустрічались дві українки – Уляна Пчолкіна з Києва та Каріна Айрапетян зі Львова.

 Досить несподівано перемогу здобула Каріна – адже нагадаємо, що два роки тому, на чемпіонаті світу в Бремені саме Уляна, тоді ще під дівочим прізвищем Смірнова, виграла перші в історії змагання серед каратистів з особливими потребами та вписала своє ім’я золотими буквами в історію світового карате.

 Звичайно, для нашої збірної головним було те, що золото чемпіонату світу залишилося в Україні. Й на церемонії нагородження медалістів вся команда вишукалася поза призерами та голосно заспівала український гімн. Навіть коли музичний запис з гучномовця завершився (в Лінці взагалі гімни крутили надто коротко), синьо-жовті доспівали до кінця про те, що вони – козацького роду.

 Отже – за два роки після Бремену знову приємний успіх наших паракаратистів. Успіх, тим більш радісний, що саме в Лінці Всесвітня федерація карате (WKF) вперше позиціонувала змагання інвалідів як WKF World Para-Karate Championships – турнір, який зібрав 74 учасники з понад 20 країн світу, які змагалися в 6 категоріях. До речі, золото Каріни Айрапетян та срібло Уляни Пчолкіної дозволили збірній України посісти друге місце в командному заліку серед паракаратистів, поступившись лише команді Німеччини.

 Власне, нічого дивного в тріумфі наших спортсменок у Лінці немає. Нагадаємо, що в Українській федерації карате (УФК) вже кілька років системно та плідно працює Комітет спорту інвалідів, який очолює Ярослава Токар. «Вони їхали до Лінцу тільки за перемогою, - розповідає Ярослава. – Ми вірили в успіх через наполегливу працю наших героїчних спортсменок та їх тренерів-ентузіастів. Саме добра воля та енергія тренерів та клубів дозволяє нашим паракаратистам досягати результатів – при відсутності допомоги від держави».

 Ярослава відзначила, що перемога 24-річної Каріни таки стала несподіванкою – адже 31-річна Уляна привчила до свого домінування на багатьох виграних нею турнірах. «Це була перша зустріч Уляни з Каріною на змаганнях, - каже голова Комітету, - Каріна взагалі тренується та виступає не так давно, тому вона й стала сюрпризом для суперників та фахівців».

 Сама Уляна Пчолкіна, добре відома глядачам телеканалу News One як популярна ведуча новин, пояснила свою зміну золота Бремена на срібло Лінцу саме тим, що протягом останнього року майже не мала часу на серйозні тренування – через роботу та суспільну активність.

 «В таких умовах підготовки срібна медаль для мене – це не невдача, а досягнення на вагу золота, - каже спортсменка. – Я щиро рада за Каріну, за її тренера Тетяну Ушакову, за їх клуб «Арей». Це чудово, що Україна вже має двох чемпіонок світу з паракарате. А що буде далі – побачимо. Сьогодні немає сенсу загадувати на далекі часи: може, до наступного чемпіонату світу ми ще станемо мамами, все може статися, це життя».

Сайт УФК задав кілька питань чемпіонці світу Каріні Айрапетян та її тренеру Тетяні Ушаковій.

 - Дебютний міжнародний турнір такого рівня - й відразу успіх. Це був сюрприз чи перемогу таки планували?

 ТУ: Я уважно слідкувала за чемпіонатом світу в Бремені 2014 року й добре знала рівень спортсменів паракаратистів. Ми готувались серйозно, спеціально зробили декілька показових виступів Каріни в Україні та за кордоном – для того, щоб вихід на татамі чемпіонату світу був максимально впевненим. Ми щиро сподівались на перемогу.

 - Перемога прийшла в боротьбі із титулованою співвітчизницею Уляною Пчолкіною. А які відносини між двома чемпіонками? Солідарність чи ревнощі? 

 ТУ: Звичайно ж – солідарність! Я та Сашко Бунцев (тренер Уляни з клубу «Чемпіон» - авт.) й самі Каріна з Уляною були щасливі тим, що саме ми потрапили до фіналу, залишивши позаду спортсменок з інших країн. Каріна й Уляна спілкуються та підтримують теплі дружні стосунки.

 - Яким був шлях до цього успіху? З чого для Каріни почалось карате? Чому саме карате?

 КА: Рік тому президент клубу «Арей» Тетяна Ушакова зустріла групу інвалідів на одному суспільному заході у Львові та запропонувала зайнятися карате. Моє карате почалося з подолання труднощів з тим, щоб доїхати на тренування. Вирішивши цю проблему – завдяки тренеру та колегам з клубу, я занурилася у роботу. Для мене карате, крім фізичної активності, це ціла філософія життя, в якій ти виховуєшся й живеш, долаєш свої страхи та зміцнюєшся суцільно. Завдяки спільним зусиллям тренера та всього клубу «Арей» це стало можливим.

 - Розкажи про себе, Каріно. Звідки ти, де вчилась або вчишся? Ким плануєш стати у майбутньому?

 КА: Я народилась у Вірменії, жила там до 11 років. Після розлучення батьків переїхала з мамою та братом до України, маминої батьківщини. Закінчила школу, провчилась три курси в університете «Львівська Політехніка» на факультеті «фінанси та кредит». Час від часу проходила фізичну реабілітацію – після наслідків автокатастрофи. У зв’язку з тим, що маю проблеми з пересуванням офіційно не працюю. Навчаюсь у реабілітаційному центрі на різні фахи. Зокрема, закінчила курси манікюру й підробляю на дому. А взагалі я дуже хочу стати тренером з карате. Саме карате різко змінило моє життя на краще.

 - До речі, а в яких умовах живе чемпіонка світу? Які в тебе умови для зайнять карате, хто тебе підтримує?

 КА: Свого житла у Львові в мене немає. Сьогодні я живу в реабілітаційному центрі. Тренуюсь у львівському клубі карате «Арей». З центра на тренування мене забирає та привозить майже вся моя команда, також мої друзі та родичі. 

 Здається, що ці побутові обставини невигідно відрізняють українську чемпіонку від її численних колег-паракаратистів з інших країн світу, яких ми бачили в Лінці – веселих, впевнених в собі, відчуваючих постійну турботу та підтримку. Але це вже не про спорт.

 А щодо спорту, залишається тільки пошкодувати, що карате не включили до програми Паралімпійських ігор 2020 року в Токіо – там, де карате дебютує в програмі Олімпійських ігор. Про таке рішення Міжнародного паралімпійського комітету, зумовлене перенасиченістю програми, нам повідомили в Лінці. Втім це не привід збавляти темпи, яких набрало паракарате в Україні.

 Ще раз вітаємо наших героїчних спортсменок, їх тренерів та їх клуби з нагородами. Так тримати!   

Загальнокомандний залІк

Результати

Ігор Левенштейн, голова Комітету УФК по ЗМІ та зв’язках з громадськістю